Цим питанням я задавався протягом п'яти років. П'ять довгих років я намагався знайти самого себе. Знайти сенс, суть свого життя. Я перебирав різні варіанти. Хотів зрозуміти, в чому полягає моя мета. Мета мого життя.

Буквально чотири роки тому, я раптом зрозумів, що будинок став для мене чужим. Правила, вимоги, система сім'ї, в якій я виріс — це все стало тиснути на мене гірше, ніж прес тисне на відхідний матеріал. Моя сім'я за мене влаштувала моє майбутнє, спробувавши зробити мене гвинтиком цієї системи. Стабільний дохід від бізнесу, прибуток, графік з дев'яти до шести. Але я не хотів бути частиною цього. Я зрозумів, що хочу присвятити своє життя боротьбі. Боротьбі за свободу. Свободу від рабовласницької системи, яку несе за собою держава і її гвинтики. Зі шкільних років я дізнався, що таке корупція. І з тієї ж шкільної лави я зрозумів, що буває з тими, хто кидає виклик цьому. Я вів газету, в якій детально висвітлював нюанси корупції в школі і за це часто опинявся на «лаві підсудних».

І після закінчення школи, я зрозумів. Мені потрібно бігти. Я вирішив все миттєво. І втік. Я втік до Києва, де і почав основний етап своєї боротьби, в якій ворог зазнав втрат. Довгий час, мої переконання і принципи були для мене як зброєю, так і слабким місцем. Жодна система не захоче прийняти до своїх лав нігіліста, який не згоден з вищестоящими.

В один момент я зрозумів, що мета мого життя, так само як і її сенс — це боротьба. За свободу, особистісну, громадську. Тоді і почався мій відкритий протест. Я висловлюю його в блозі, в піснях, у віршах. Скрізь, де тільки можна, різними способами.

Такі, як я живуть самотньо. Але це мій вибір.

Хто я? Я — одинак ​​проти системи.